Історія с. Кустівці

      

Історія села Кустовець

 Село Кустівці  існує більше 300 років тому.Назва села походить від того,що ця частина лісостепу була зайнята кущами, де випасали отари овець старі поселенці.

Від цього ж пішли назви сусідніх сіл,-- де ця рослинність виходила кутами та відрогами: Малі Кутищі, Великі Кутищі та село Рогинці.

        Більш ніж 250 років тому, в селі Кустівцях  майже все населення загинуло від чуми. Залишилось приблизно 5—6 сімей , які встигли втекти від пошесті чуми в Кутиські яри.Після чого біженці повернулися в село. Село почало знову зростати. За переказами старожилів села землі і селяни належали графині Гіжицькій Францесі--потомкові польських магнатів на Україні—Потоцьких . Гіжицька  жила у Відні. Маєток постійно орендувався. Одним із перших орендаторів був поміщик Діжинсьий--  поляк, якому належало 16 сіл. Жив він в селі Носівках, Янушпільського району,Житомирської області. Від Діжинського маєток села Кустовець перейшов до рук писаря Кам’янець--Подільського   губернатора Олішевського, як винагорода за звільнення від ув язнення зятя Діжинського –Бучинського. Маєток переходив по спадковостісинам , внукам Олішевського. У в 1900 р. маєток належав внуку , якого прозивали,,Босим,,.За особисту образу сусідній поміщик с.Люлинець Якубівський своїм доносомграфам Гіжинським добився передачі маєтку поміщику Нарцизу Жураківському, який володів маєтком і землею аж до 1917 р.

           За топографічною картою 1825 р., яка зберігалася у Бурдичівському історичному музеї (1934 р.) , в селі Кустівцях нараховувалось 125 номерів. Ця кількість збереглась до 1861 р.На кожен номер припадало 10 десятин землі . Селяни володіли 1200 десятинами, а поміщик –1000 десятинами.

           Приблизно 1795 року в селі було збудовано церкву. В 1894 р.було відкрито церковно-приходську школу , яка знаходилась в селянських хатах, де навчалось не

більше 12-15 учнів.

           У 1890 році в селі було лише 9 осіб , які вміли читати й писати.

           Під час революції 1905 року 60 осіб приймали участь у революційних бунтах. Доказом цього є телеграма—донесення Кам’янець—Подільському губернатору

Поміщика с. Кустівець Н.Жураківського:»1905 р. травня 25  --телеграма Подільському губернатору про сільськогосподарські страйки в с. Кустівці та Рогинці Вінницького

Повіту.

            Несмотря на присутствие эскадронов и исправников, забастовки в Кустовцах и Рогинцах продолжаются.Кристиане срочным и пришлым не позволяют работать.

Угрожают разграбить винокурный подвал,экономию.Положение ухудшается. Прошу вашого содействия.

                                                                                                                                                                                                                                                                               Н.Жураковский.

                 ДАХО.Ф 228 оп 1.стр.7330,арх. 59.

                 (Оригинал)

            За революційну настроєність було заарештовано 7 селян, які сиділи від 3 до 6 місяців в холодній камері.Організатором страйкового руху селян був Семен Федорович Остапчук. На нього було донесено в жандармерію.На розслідування справи виїхав його товариш , який служив у повітовій жандармерії.Знаючи про те ,що Остапчуку загрожує смертна кара , домовляється з ним винести все підозріле з дому, самому втекти.Під час обшуку в квартирі Остапчука нічого не знайдено, про що й складено протокол. Так Остапчука врятовано від смерті. С.Ф.Остапчук був дійсно зв’ язаний марксистськими гуртками.На першу світову імперіалістичну війну 1914 р. було мобілізовано всіх боєздатних чоловіків, внаслідок чого в боях загинуло 20 чоловік з села і 6—інвалідів.                                                                                                                                                       

           З перших днів Радянської влади Остапчук С.Ф. почав активну діяльність по закріпленню законів молодої Радянської держави і віддавав усі сили на користь трудящих.Він проводив розподіл землі та майна між селянами.

           Остаточно Радянська влада закріплена в квітні 1920 р. Під час громадянської війни більшість селян приймала участь в боротьбі з інтервентами. В період громадянської війни на селі був створений комітет незаможних селян (КНС), головою якого був Косий Тодорко Маркович . В 1921 р. вперше в селі було створено комсомольську організацію. Першими комсомольцями були : Дубовик Панас Якович, Мальований Юхим Сидорович, Росовський Петро Павлович, секретаром був обраний П.Я.Дубовик.

          Першим головою сільської ради села був Середюк Федір. Секретарем – Сороколіта Василь Філімонович.

          В 1923 р. в с. Кустівцях організовано кредитове товариство , організовано Остапчуком С.Ф. Він же був його головою.Кредитове товариство дало велику допомогу населенню в розвитку землеробства та його удосконалення.

          Радісне життя прийшло в селянські хати з великим жовтнем.На поміщицькій та церковній землі, яка була наділена батракам та бідноті, почалась важка,але радісна праця з примітивними знаряддями. У поміщицьких палацах поселилися батраки. Через кілька років (1922) в поміщицькій садибі розмістилося відділення Уладово-Люлинецької селекції.

     У 1927 р. було створено два товариства спільної обробки землі-СОЗ.Одне товариство, організатором якого був Остапчук Семен, об’єднувало 10 господарств: друге, організатором якого був Дубовик Павло Якович,--14 господарств, яке в 1928 р.переіменоване в колгосп під назвою ,,Нове життя”. Члени товариства своїм тяглом і реманентом спільно обробляли землю. Але в ході роботи виявились пережитки приватно-власницької тенденції. На зборах вирішили продати своє тягло, держава відпустила і закупити спільне тягло,реманент, потрібні машини. Крім того, держава віпустила кредит  і колгосп придбав молотарку, двигуна, жатки і т.  д. Колгосп ,,Нове життя,, у 1928 р. мав 54 га.рільної землі і брав 10 га. в оренду у лісничистві. До роботи  в колгоспі були залучені всі дорослі та підлітки.Облік роботи був поденний із зрівнильною оплатою праці. Вирощували зернові, бобові та буряк.

   Восени 1929 р. починається колективізація селян. Для проведення колективізації був присланий райкомом товариш Редич (ЗавРайВНО). При допомозі комнезаму, особисто голови Теклі Марчук, голови сільської ради Броніслава Гадомського та членів СОЗу і колгоспу ,,Нове життя” здійснювалась суцільна колективізація. Навесні 1930 р. пройшла перша більшовицько-колгоспна посів-компанія. Однак.суцільна колективізація проходила в запеклій класовій боротьбі. Куркулі, підмовивши несвідому частину селян, організували волинку. Почали розбирати тягло та реманент.

         Тоді ж, на ніч уповноваженим Редичем, Броніславом Гадомським, головою колгоспу робітника-двадцятип ятитисячника Гавриловим було організовано комсомольців,активістів села для охорони колгоспного добра. Завдяки умілої масово-роз яснювальної роботи даним товаришам вдалось зберегти колгоспне добро і волинку припинити. Для завершення суцільної колективізації радянські органи вирішили ліквідувати куркульство, як клас. Ряд сімей  було розкулачено, а 2 сім’ї вислано в далекі краї.Внаслідок ліквідації трипільної системи, в колгоспі в 1927 р. було організовано перенаселення селян на віддалені землі. З цього часу починає забудовуватись Висілок Кустовецький, де в 1934 р. організувався колгосп ім.Постишева, який у 1938 р. перейменувався на колгосп ім. Сталіна.

         Наступ на капіталістичні елементи соціалістичного сектора ішов і в торгівлі. Якщо період непу мали власні крамниці Петрук Василь, Хасіян Беюм, Бідний Бурко, то радянська кооперація витісняє своїми цінами приватних торговців. З будівництвом соціалізму на селі здійснюється і культурна революція, йшов наступ на ідеологічному фронті:  закривають церкву в 1934 р.,створюються гуртки ліхбазу, які працювали на десяти хатках і в школі, здійснюється загальнообов’язкове початкове навчання.                                       Для здійснення загальнообов’язкового семирічного навчання початкову школу реорганізовано в семирічну. Крім приміщення двохкласного, яке збудовано ще земством у 1923 р., колгосп відпустив поміщицький будинок під школу.

   В 1938 р. був перший випуск семирічної школи.

   В 1938 р. в селі було відкрито участкову лікарню на 100 ліжок.Також було поштове відділення, клуб, духовий оркестр.Будівництво соціалізму в с. Кустівцях завершувалось. До Великої Вітчизняної війни із села вийшло 45 спеціалістів різних професій:

                    Учителів—19;

                    Агрономів-7;

                    Лікарів-7;

                    Офіцерів-6;

                    Інженерно-технічних працівників-9 осіб.

Передвійськові роки колгосп імені Леніна мав гарні наслідки господарювання ВРХ нараховувалось 343 голови:

                   З них корів-65;

                   Робочих волів-100;

                   Молодняка-178;

                   Коней-235;

                   Свиней-220;

                    Овець-120;

                    Бджолосімей-150;

Колгоспники вирощували високі врожаї зернових, не менше 20 ц. з га .Одержували на трудодень  по 3-4 кг зерна, по 25-50 коп.

         Цей наступальний розвиток нашого колгоспу , як і всіх галузей нашого народного господарства, був перерваний віроломним нападом гітлерівської Німеччини 22 червня 1941 року. Під час окупації все тваринництво було знищено і розібрано, а приміщення зруйновано. Повністю зруйновано лікарню, поштове відділення, клуб, сільмаг, а в школі розмістився німецький штаб і лазарет. 

         8 Березня 1944 року село Кустівці святкувало подвійне свято – день жінки робітниці та звільнення від окупації. 

Зразу ж після окупації колгоспники взялися дружньо за колективну працю, щоб обсіяти землю. Тягла та техніки майже не було, лише збереглися 2 трактори ІХТЗ, копали вручну лопатами та орали особистими коровами. Внаслідок цього було обсіяно всього 814га; з них засіяно житом 161га; пшеницею 273га; ячменем 104га; вівсом 63га; ріпаком 50га; ц. буряком 55га; горохом 27.Урожай збирали слідою чий: 7-8 ц з га зернових і ц. буряків 47ц. Ферм ВРХ і свиноферм не було, лише звели колгоспники 17 коней. Здійснюючи післявоєнні п’ятирічки, колгосп взявся за організацію ферм 1 до 1950 року досяг слідуючого: рільної землі—1383га; під садом 8га; під лісом—150га. ВРХ нараховувалось 330 голів; з них корів—125; волів—80; молодняка—125; коней—180; свиней—550; овець—130; курей—1140 штук.

         У 1951 році колгосп ім. Леніна з’єднався з колгоспом В.-Кустовецького. Внаслідок чого ще прибавилося 672га землі. Колгосп має в своєму розпорядку 2406га. земельних угідь; орної—1956га; лісу—150га.

         У 1959 році колгосп села Кустовець об’єднався з сусіднім колгоспом с.  Рогинець.В цей час йому присвоєно назву “Росія” . Через два роки знову Рогинецький колгосп роз’єднався, але назва колгоспу Кустовець не змінилася.

          Поряд з підняттям сілького господарства у селі здійснювалось і культурна революція.

          З 1961 року  в селі восьмирічну школу реорганізовано у середню одинадцятирічну,  побудовано у 1959 році сільмаг, продмаг, медпункт, регулярно працює кіноустановка при клубі. У селі є дві бібліотеки, дитяслі. Закінчується будівництво нового будинку школи.Який піде в дію в 1963-64 навчальному році. У селі ліквідовано неграмотність і малограмотність, здійснено загальнообов’язкове семирічне і здійснюється восьмирічне навчання шляхом навчання молоді у вечірній, заочній школах. У післявоєнні роки закінчило 720 осіб  семирічну школу. З них здобули середню освіту 120 осіб, вищу—22 особи.

З села вийшло:   лікарів—15 осіб;

                                    Учителів—25 осіб;

                                    Ветпрацівників—5 осіб;

                                    Інженерно-технічних працівників—20 осіб;

                                    Офіцерів—10 осіб.

Решта осіб з середньою освітою працюють в колгоспному виробництві на фермах, в конторі колгоспу.

     Період відбудови народного господарства з 1944 року по1960 рік відрізнявся від періоду, починаючи з 1960 року тим, що це був період, коли в с. Кустівцях всі господарські споруди, соціальна сфера працювали без електрифікації.                                                                                     

     Всі роботи на фермі, тракторній бригаді виконувалися ручним способом.Це зносило в діяльність трудових колективів свою специфіку. З 1960 року по 1964 рік на території колективного господарства працював генератор, який приводив в рух в вечірній час дизельний двигун. Це давало можливість лише освітлювати приміщення ферми,контору колгоспу та сільський клуб.

          В 1964 році розпочалася і в 1965 році закінчилась електростанція с. Кустовець. З цього періоду  розпочалася інша форма господарювання та життя в с. Кустівцях . Розпочалася механізація тваринницьких приміщень, будується майстерня на тракторній бригаді. Це дало можливість ремонтувати техніку в своєму господарстві. В 1965 році Кустовецька середня школа мала перший свій випуск учнів 11 класу.

          В цьому навчальному році в школі було 363 учні. Період з 1963 року і за середини сімдесятих років характеризується тим, що в господарстві будуються тваринницькі приміщення з цегли та ракушняка, який вивозили з Джурина нашої області. Це дало можливість побудувати житлові приміщення , в яких розміщено було біля однієї тисячі великої рогатої худоби та біля 800 голів свиней, вівцеферму та куреферму. Побудовано нове приміщення сільського клубу. Збудовано початкову школу в Вис.Кустовецькому та сільський магазин товарів повсякденного попиту. На початку сімдесятих років село було сполучено  з райцентром дорогою з твердим покриттям. Дороги з твердим покриттям було побудовано на фермі, тракторній бригаді. В цей же період було побудовано сільську АТС, крім квартирних телефонів в усіх бажаючих, телефони були на фермі, тракторній бригаді, ларьку та клубі, Висілку Кустовецькому. Все це робилося за кошти місцевого господарства.  В ці і послідуючі роки колгосп”Росія”твердо стояв в першій десятці господарств району. Жодного гектара землі, який не був би засіяний не було. Це давало можливість одержувати врожайність                                    

        Всі діти навчалися в середній школі, лише одиниці з них не здобували середньої освіти. Практично все працездатне населення села було працевлаштовано. Так зернових та технічних культур не нижче середньо районних показників: тваринництво забезпечувати власними кормами.                                                                                                               

відбувалося аж до початку дев’яностих років.  

 

         В 1986 році в приміщенні клубу відкрили музей воїну-інтернаціоналісту Володимиру Красуцькому, який  12 квітня 1981 року, виконуючи свій інтернаціональний обов’язок, загинув на афганській землі. 
17 серпня 1981 року В. Красуцький був нагороджений Орденом Червоної Зірки посмертно. 

Музей працює і до сьогоднішнього  часу.

 9 травня 2009 р. в с. Кустівці було встановлено пам’ятник в центрі села В.Красуцькому, а в школі в цьому ж році відкрито меморіальну дошку воїну-авганцю.

        






  В селі середню школу перейменовують на загальноосвітню. В 2007 р. в школі навчається 73 учні, працює 16 вчителів. Працює ФАП,магазин, клуб і сільська бібліотека.

                                          

   У с.Кустівці поряд із

сучасними назвами вулиць функціонують і давні топоніми.

 Зокрема кутки села по-народному називаються так:

Грабарка—етимологія слова пояснюється тим, що колись на цьому місці ріс грабований ліс і селянам доводилось викорчовувати  дерева, щоб поліпшити свою господарську діяльність і отримали ділянки землі під сільськогосподарські угіддя. Зараз Грабарка—це вулиця Лісова (бо за нею зразу ж розпочинається ліс).

Зарічка—назва цього кутка пояснюється його розташуванням: він знаходиться за річечкою і розділений на вулиці Руданського, Комарова, Зарічну.

Загороди—кінець села, місце , де розпочинаються поля і ліс .

         Колись ще вживалися такі топоніми на позначення кутків села як Ганебщина і Ятки. Етимологія цих назв невідома.

         Такі кутки як Продиусів і Голованчиків отримали свої назви від прізвищ тих людей, які там проживали—Продиуси, Голованчики.

         Назви хуторів: Яремків, Яковків, Саків зараз не вживаються.

         В центрі села між городами знаходиться вузенька стежечка, по обидва боки оточена деревами, яка називається Сутички ( тут завжди затінок ). Через канал вона  виходить на вул. Зарічну.

         Навколо села є долини: Велика Виямка, Мала Виямка, Куликові луги (якийсь Кулик тримав тут поле ).

         Через Кустівці  протікає річечка Безіменна-6, яка створена штучно в результаті зміщення течії природної річечки Рудки ( Рудої ). Назва пояснюється тим, що колись у руслі цієї річечки кустівчани добували руду глину для різних господарських потреб

        

  Посеред села є значного розміру видолинок, де випасають худобу.Між населенням ця ділянка називається Стависько. Ця назва виникла у зв’язку з тим, що колись на цьому місці був досить глибокий ставок, який у середині 40-50-х р.р. замулився і на його місці утворився вигін. Зараз  тут можна побачити земляні насипи вже невеликого розміру, які колись слугували греблями.

           У лісі через потічок є земляний насип, на який кажуть Шаїв місток. За розповідями кустівчан, колись тут, у лісі при дорозі на с.Пиків ( тепер Калинівського району ), жив єврей Шай і тримав свою корчму. Шаїва корчма була притулком злодіїв, які переховувалися  під містком і грабували селян.

        

  Таким чином, можна дійти висновку, що жоден топонім не з’явився випадково. Населення Кустовець, відповідно до споконвічних традицій дало назви куткам, долинам,лугам, річечці, містку. В цих топонімах втілений особливий зміст, який пов’язаний з певною особою, конкретним прізвищем чи особливостями господарської діяльності населення. Тому це дуже важливо—приділяти увагу вивченню і дослідженню виникнення топонімів свого рідного краю. Так ми, повертаючись до витоків нашої культури та духовності,  шануємо наше минуле, глибше пізнаємо його. Адже хто не знає минулого – не бачить майбутнього і не знає самого себе.

     

Найбільш визначним днем у історії  с. Кустівці став день 17 липня 2012 р., бо саме цього дня відбувся початок будівництва довгоочікуваного газопроводу, який завершився у жовтні 2013 р. Тож у оселях кустівчан запалав голубий вогник, завдяки сільському голові                                Гладкому Петру Анатолійовичу.

                                     У с.Кустівці є два колективи художньої самодіяльності:

    колектив "Сузір"я"                                       та                                                 " Лілея"