Поетеса зламу століть

Ми знаєм Лесю Українку 

Живу, тривожну, молоду,-
Вона, мов квітка у барвінку,
Цвіла в поліському саду... 

    25 лютого виповнюється 145 років від дня народження Лесі Українки видатної української письменниці, перекладачки і культурної діячки.

   У сільській бібліотеці відкрито книжкову виставку та проведено літературну годину «Вона обрала собі горде ім’я – Українка». Всі учасники заходу мали змогу ознайомитись із життєвим і творчим шляхом видатної поетеси у  книгах Лесі Українки представлених на книжковій виставці. 

  Лесю Українку називали  лицарем української мови, вона окраса і гордість української нації, одна з фундаторів новітньої української літератури, посіла чільне місце в світовій літературі, стала народною в найширшому розумінні цього слова. Леся Українка любила і шанувала рідну мову, рідне слово.

Із слова починається людина,

 із мови починається мій рід

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний

        Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. 

        Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

        У бібліотеці с. Кустівець До Дня рідної мови відкрито книжкову виставку та проведено літературну годину «Із слова починається людина, із мови починається мій рід».

      Дорогі читачі! Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич і могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Час плине, а пам'ять залишається

  "Герої не вмирають" - перше, про що думає кожен, згадуючи Героїв Небесної Сотні.

   20 лютого Україна відзначає День Героїв Небесної сотні.  На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (у листопаді 2013-го - лютому 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободу людини, європейське майбутнє України у сільській бібліотеці відкрито книжкову виставку та проведено годину пам’яті «Час плине, а пам'ять залишається». Захід розпочато виконанням державного Гімну України, учні читали вірші та вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.

     Під час Революції Гідності понад сотня людей загинули від куль, побиття або відійшли у вічність пізніше від отриманих на Майдані поранень.

Їх назвали Героями Небесної сотні. 

Яскраві барви українського байкаря Левка Боровиковського

   До 210 річниці від дня народження Левка Боровиковського у сільській бібліотеці представлена книжкова виставка-перегляд « Яскраві барви українського байкаря Левка Боровиковського».

     Боровиковський Левко Іванович (22. 02. 1806, с. Мелюшки Хорольського пов. Полтавської губ., Хорольського р-ну Полтавської обл. — 06.12.1889) — український поет-романтик і байкар, фольклорист, етнограф, філолог. Опрацьовував фольклорні сюжети, звертався до народної поетики та ритміки. Він відійшов від бурлескної манери і був одним із перших українських романтиків, який розвинув в українській літературі жанри на народній основі.

      За своє творче життя поет написав понад 250 байок, 24 балади і думи, в основу яких покладено народні перекази, повір’я;, підготував до друку 15 українських народних пісень і 1200 прислів’їв і приказок. Він записував народні перекази, повір’я, забобони, а також способи простонародного лікування різних хвороб тощо. 

Обов’язок пам’яті

    З нагоди відзначення 27 річниці виведення військ з Афганістану 15 лютого відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку воїна-інтернаціоналіста Володимира Красуцького учнями 11 класу та воїном-афганцем К.К. Бетяном.

    Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих, перед членами сімей загиблих. Висловлюємо глибоку подяку батькам, які виховали мужніх синів. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя, добра та достатку. Нехай над всіма нами буде мирне небо.

«Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять»

Очі туманить ядуча сльоза, 
Руки скувала утома, Палить їй душу афганська гроза — 

Син не вернувся додому. 

В неї він був ясночолий, як світ, 

Сонячно так усміхався, 

Ще й двадцяти не було йому літ, 

Юним навік і зостався. 

     

   

  

      Двадцять сім років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із самих довгих і трагічних воїн другої половини 20-го століття – війна в Афганістані.

     Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

     15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

     14 лютого у музеї воїна-афганця Красуцького В.Є. с. Кустівці було проведено патріотичну годину «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять», а також відбулася зустріч з ветераном війни в Афганістані Бетяном Констянтином Кузьмовичем. На заході були присутні учні школи, жителі села та сільський голова Гладкий П.А.

     Хвилиною мовчання вшанували тих, кого немає серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес.