«Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять»

Очі туманить ядуча сльоза, 
Руки скувала утома, Палить їй душу афганська гроза — 

Син не вернувся додому. 

В неї він був ясночолий, як світ, 

Сонячно так усміхався, 

Ще й двадцяти не було йому літ, 

Юним навік і зостався. 

     

   

  

      Двадцять сім років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із самих довгих і трагічних воїн другої половини 20-го століття – війна в Афганістані.

     Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

     15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

     14 лютого у музеї воїна-афганця Красуцького В.Є. с. Кустівці було проведено патріотичну годину «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять», а також відбулася зустріч з ветераном війни в Афганістані Бетяном Констянтином Кузьмовичем. На заході були присутні учні школи, жителі села та сільський голова Гладкий П.А.

     Хвилиною мовчання вшанували тих, кого немає серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес.