Дзвенить струмочком рідна мова

Солов"їну, барвінкову, 

Колосисту - навіки

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина так, як мати,

Мова кожного із нас.

Ми малі, та всі ми друзі.

Ми одна родина.

А найбільша наша мати - 

Рідна Україна.

     Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те. що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найціннніший скарб - МОВА.

    Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов"їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

    У дитячому садочку "Веселка" вихователь Мазур Оксана О. та зав. бібліотекою Бобровська В.В. провели заняття із дошкільнятами на тему "Дзвенить струмочком рідна мова". Зав. бібліотекою розповіла дітям про те, що ми -українці, живемо у вільній і незалежній державі -Україні, розмовляємо рідною державною українською мовою та прочитала дітям вірші про рідну мову; Мазур О.О. прочитала казку "Мишка-книголюбка", прочитала прислів"я, приказки, загадки про рідну мову.

    Тож хочу подякувати вихователю дит. садочка "Веселка" Мазур О.О. та дітям у гарній підготовці до заняття. І хочеться, щоб ви завжди пам"ятали про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство - це наша рідна мова.

Тож вивчайте рідну мову

Вже тепер з маленьких літ.

Українське наше слово

Хай звучить на цілий світ!

Хай лунає мова в світі

Повна сили і тепла,

Не цурайтесь мови, діти,

Не замутьте джерела!

У нашій пам'яті вони назавжди залишились

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

    У Кустовецькій ЗО школі I-III ст. було проведено лінійку-реквієм приурочену пам"яті Небесної сотні, а у сільській бібліотеці було відкрито тематичну виставку та проведено годину-пам"яті Небесної сотні "У нашій пам"яті вони назавжди залишились".   

   На початку години-пам"яті прозвучала "Молитва за Україну". Зав. бібліотекою Бобровська В.В. розпочала захід такими словами:"Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

   Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій, а тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. 

   Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

   Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші." 

   Учні школи Бобровська Оксана, Мазур Інна, Мазур Юля, Мишук Оксана, Гоголкін Саша, Присяжнюк Юра, та зав. клубом Гоголкіна Т. читали вірші та вшанували загиблих хвилиною мовчання. Потім звучав Гімн України.

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» Бобровська В.В. запалює свічку і передає її всім присутнім . Свічку передають з рук в руки 

Тож  бажаємо всім світлих і мирних днів, а 
Небесній сотні, шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий, Боже, освяти

І в мирі, Господи, прийми до себе.

Слава Україні! Героям слава!

Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять 

Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані -

Двадцятирічний наш земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена...

О, боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна.

   

    Афганська війна належить до тих подій. які ще не знайшли свого повного та об"єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається "білою плямою" новітньої історії.

   15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів,

службовців. Важкий. сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали - "Мамо, я живий"...

    Правда про Афганську війну... Вона різна. Нерідко хвороблива і гірка. 26 років, що пройшли, об"єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів в одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

    Афганська війна... Брудна, неоголошена... Вона несе смерть, інвалідність, одагає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами. ще 72 залишилось у полоні або пропали безвісти.

    У числі тих, хто не повернувся з афганської війни, є наш земляк Красуцький Володимир Євдокимович.

   15 лютого у приміщенні сільського клубу та музеї воїна-афганця В. Красуцького спільно із зав. клубом, працівниками дит. садка, зав бібліотекою, учнями школи, а також із запрошеними учасниками свята  відбулася зустріч з воїнами-афганцями та вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 

   Зав.бібліотекою Бобровська В.В. провела цікаву, змістовну розповідь по музею воїна-афганця В. Красуцького. Потім відбулася зустріч з воїнами-афганцями Бетяном К.К. та Тепліцьким А.М.

Привітав афганців сільський голова Гладкий П.А., а також учасники колективу художньої самодіяльності. 

Учні школи читали вірші, одним із них був вірш написаний нашим заучом школи Мельник Г.П.         "Пам'яті Володі Красуцького":

... А ти одяг афганку, ти полинув

На захист не своєї Батьківщини.

Тебе послали на чужу війну,

Не відчуваючи ні сором, ні вину.

Ти воював, виконував наказ.

Життям ризикував ти раз у раз.

На твої груди сильні, молоді,

Лягли медаль і орден бойові ...

                По закінченні урочистостей було покладено квіти на могилу В. Красуцького.