Завітала до села осінь золота

А осінь вже постукала в вікно.

Чарівна осінь, сонячна і світла.

Ще гріє серце сонячне тепло,

Зелена барва на лугах не зникла.

Ще синє небо радістю цвіте

І хори коників лунають стоголосо.

А вдень і не подумаєш про те,

Що у дворі твоїм пригрілась осінь.

Цвітуть жоржини, наче у раю,

Всі кольори ввібрали диво-квіти.

Земля їм віддає красу свою,

Та вже не довго їм палахкотіти.

Бо над віконцем ластівок нема,

Лелеки в небі до тепла гайнули.

Верба над річкою схилилася сумна,

Веселі літні дні уже минули. 

     Ось і завітала чарівниця осінь.

   Дерева у саду стали жовто-багряними. Деякі 

скинули вже золотаве листя та стоять оголеними, а на них виблискують соковиті яблука, мов червоні ліхтарики. Трава стала темно-зелена, суха, пожовкла. Подекуди навіть чорнява. Відцвітають останні квіти. Птахи перестали співати свої пісні , багато з наших пернатих друзів ще раніше відлетіли в теплі краї. А ті, що залишились, тихенько чекають зимоньку. Ця пора принесла людям багато роботи у саду. Треба зібрати щедрий урожай яблук та груш , почистити сад від опалого листя.                        

Навіть їжачки поспішають до осіннього саду можливо за яблучком чи листочком.

   

  Осінь можна назвати чарівницею, бо вона, мов чарівний маляр, цікаво та барвисто змальовує наші сади.

Осінь наша, осінь — 

Золота година, 

Неба ясна просинь, 

Пісня журавлина, 

Бабиного літа 

Довгі, білі коси... 

І дорослі й діти 

Люблять тебе, осінь. 

Та не тільки славна 

За свою ти вроду — 

Урожай іздавна 

Ти несеш народу: 

Щедра і дорідна, 

Пахнеш ти медами, 

Славиш край наш рідний 

Зерном і плодами!