Україна пам’ятає – світ визнає

 

Згадайте їх – вони ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Бо в цій землі вони житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

  Їх ніхто вже не запалить. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.

   Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 чоловік на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
Страшна арифметика, та не вся , бо до неї треба додати розкуркулених і висланих у Сибір, розстріляних і замордованих у 1937-1939 Р.Р.      Тож схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам’яттю жертв страшного голодомору і нехай мертві не судять нас живих за черствість душ. І нехай навіть запізнілими дзвонами, але покличемо мільйони людських душ, щоб вписати їх в історію пам’яті. Бо пам'ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним.. Як ніде,  стогне від трупів українська земля. Від кісток похованих без трун. Від зойків закопаних напівживих. Жоден убивця не повинен знайти місця ні на цьому світі ні на тому. Тому що , більшого злочину , як відібрати хліб у того хто його вирощує і приректи на голод селянина життєдайної  України, селянина, який ніколи не образив  святого хліба, немає. 

Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію . Українська держава пам'ять померлих голодною смертю відзначила випуском фоліанта « Національна книга пам’яті», куди занесені невідомі імена замордованих голодом.
    Свої Книги пам’яті про померлих голодною смертю земляків, випускає кожна область України. Бо, вічна пам'ять – святий урок для нащадків невинно убієнних. А забуття – заповіт для катівських нащадків. 

     У сільській бібліотеці представлена книжкова виставка «Україна пам’ятає - світ визнає» та проведено годину пам’яті та скорботи, де бібліотекар розповідала присутнім про страшні роки Голодомору, а діти читали спогади жителів с. Кустовець про Голодомор 1932 - 1933 р. р.

      

Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.